«Ми наче жебраки»: 70-річна волонтерка з Черкас дванадцять років забезпечує фронт попри байдужість у тилу

У Черкасах 70-річна засновниця благодійної організації «Волонтери Дніпровського» Любов Здоровенко вже дванадцять років безперервно допомагає Силам оборони України. Повідомляє національний мовник «Суспільне». Сьогодні її команда з близько ста людей, більшість із яких — пенсіонери, виготовляє для фронту маскувальні сітки, теплі каремати, подушки та ковдри, проте дедалі частіше стикається з виснаженням ресурсів та байдужістю в тилу.

Робочий день очільниці осередку розпочинається ще до сьомої години ранку. Попри поважний вік та фізичну втому, жінка щодня координує роботу десятків однодумців. Найстаршій учасниці волонтерського колективу, Ользі Калістратівні Занорі, вже виповнилося 89 років. Волонтерки власноруч шиють водонепроникні та утеплені каремати, які високо цінують бійці на передовій. За словами майстринь, військові нерідко зі сльозами на очах дякують за базові речі для облаштування побуту в окопах, адже дехто з них по пів року не мав змоги спати на звичайній подушці.

Допомагати українському війську Любов Здоровенко почала ще у 2014 році, а з початком повномасштабного вторгнення у 2022-му робота осередку перейшла у цілодобовий режим. Тоді жителі Черкас працювали без вихідних у дві-три зміни, часто залишаючись у майстерні на ночівлю. Для самої засновниці організації ця справа має й особистий вимір: її донька нині також перебуває у лавах захисників України. Водночас сьогодні волонтерський рух переживає складний період — щоб зібрати кошти чи матеріали, доводиться буквально випрошувати допомогу та вислуховувати закиди окремих громадян.

«Зараз просиш, клянчиш. Ми наче жебраки, ми принижуємося, ми вислуховуємо: “от якби не такі, як ви, то вже б війна закінчилася”. Хтось там говорить про те, що от вже повинно бути перемир’я, хлопці так не вважають», — наголосила Любов Здоровенко.

Незважаючи на подібні докори, які викликають обурення, черкаські пенсіонери не припиняють своєї діяльності, адже переконані, що кожна відправлена на фронт посилка зберігає здоров’я та підтримує моральний дух воїнів. Колектив «Волонтерів Дніпровського» за роки спільної праці перетворився на справжню родину. Головною мрією волонтерок залишається завершення війни: жінки вже зараз заготовляють святкові скатертини, щоб у день перемоги накрити столи просто неба та разом відсвяткувати90-річчя найстаршої майстрині осередку.

Першоджерело: Суспільне Мовлення