Пам’яті оператора-радіотелефоніста Віктора Марфіна

Про це повідомляє державне інформаційне агентство «Укрінформ», оператор-радіотелефоніст взводу зв’язку 1-го механізованого батальйону 32-ї Сталевої бригади, штаб-сержант Віктор Марфін загинув 5 жовтня 2026 року на Донеччині.

Йому назавжди залишиться 56 років. Віктор народився 5 січня 1970 року в мальовничому селі Клембівка на Вінниччині. Його життя завжди було тісно пов’язане з технікою та людьми.

У 1989 році закінчив Київський військово-морський технікум зв’язку, де здобув фах із радіозв’язку та радіомовлення. Після цього три роки відслужив на Тихоокеанському флоті. Після демобілізації повернувся в рідне село.

Спочатку працював наладчиком електрообладнання на місцевій фабриці вишивки, згодом обіймав посаду начальника військово-облікового столу в сільраді.

Але найбільше односельці запам’ятали його підприємницький хист і надзвичайну комунікабельність. «Ще в 90-ті він з друзями тримали в селі свій бар. Згодом мав квіткову крамничку в селищі Томашпіль.

Ви можете собі уявити людину, яка мала дві точки, наскільки він був комунікабельним і мав хист до спілкування? Кафе було місцем збору всіх людей. Туди приходили не просто відпочити, а поспілкуватися, вирішити якісь свої проблеми.

Він нікому не відмовляв і ніколи не конфліктував», — згадує побратим Віктора, старший солдат Михайло. Згодом Віктор із сім’єю переїхав до Києва.

Син Віталій вступив до Академії муніципального управління (а згодом закінчував магістратуру ТНУ імені В. Нині він захищає Україну в лавах ЗСУ як офіцер однієї з бригад тактичної авіації.

Перед повномасштабним вторгненням РФ Віктор працював у «Київспецтрансі», тішився успіхам сина. Усе змінила велика війна. 12 січня 2023 року чоловіка мобілізували.

Він потрапив до новоствореної 32-ї ОМБр, проходив військове злагодження, згодом поїхав з бригадою на навчання до Німеччини. Як досвідчений фахівець він підтвердив свою спеціальність у Полтавській школі зв’язківців, отримав відповідний сертифікат.

Для молодих бійців Віктор миттєво став батьком і наставником. Побратим Михайло згадує їхні перші дні у січні 2023 року:

Першоджерело: Укрінформ