Повернувся до строю після ампутації: морпіх «Кей» підтримує поранених у патронатній службі

До повернення на службу у вересні Євген уже мав досвід підтримки бійців: після звільнення з війська через травму він на громадських засадах відвідував шпиталі та реабілітаційні центри, де спілкувався з пораненими. Нині в межах офіційної роботи патронатної служби 426-го полку коло його завдань суттєво розширилося. Структура опікується не лише бійцями на лікуванні та реабілітації, а й ветеранами, сім’ями загиблих і зниклих безвісти захисників. Організація виступає сполучною ланкою, яка допомагає військовим долати бюрократичні процедури під час звернень до ТЦК, ЦНАПів та інших державних установ, а також залучає профільні команди для надання фахових юридичних і психологічних консультацій.

Особистий приклад «Кея» став важливою опорою для бійців, які проходять через складні етапи відновлення. Переживши ампутацію та тривале лікування, Євген не просто повернувся до війська й згодом переніс ще одне поранення, а й довів здатність долати надскладні фізичні виклики. Після втрати кінцівки військовий зміг піднятися на Говерлу та успішно пройшов спеціалізовану психологічну смугу перешкод, виборовши право носити берет морського піхотинця. Паралельно зі службою захисник здобуває вищу освіту та продовжує активно займатися спортом.

«Я сам проходив цей шлях, тому добре розумію, наскільки важливою є підтримка в цей період. Іноді людині достатньо доброї розмови, поради чи пояснення, як проходить лікування та відновлення. Найголовніше, щоб людина у важкий період відчувала підтримку і знала, що не залишилася наодинці зі своїми труднощами. Ми — такий поєднувальний елемент. Ми завжди знаємо, до кого звернутися і що кому порадити, і навіть якщо не знаємо, то все одно знайдемо тих людей, які знають, і допоможемо», — розповів військовослужбовець Євген «Кей».

Робота у патронатній службі пов’язана і з важкими втратами: нещодавно під опікою підрозділу перебував важкопоранений боєць, якого етапно перевели з Києва до Медичного клінічного центру Південного регіону, проте врятувати його життя лікарям не вдалося. Такі випадки, як наголошує «Кей», лише підкреслюють критичну потребу в системній підтримці родин військовослужбовців, які страждають від тривалих розлук, стресу та травматичних подій. Залучення ветеранів із власним досвідом подолання важких травм до роботи патронатних служб стає ключовим елементом сучасної ветеранської політики в бойових підрозділах ЗСУ.

Першоджерело: Суспільне Мовлення