«Був із ними до кінця»: історія загиблого комбата 119-ї бригади ТрО з Чернігова Андрія Лівенка

У підрозділі офіцер мав два позивних, які влучно характеризували його лідерські якості: «Батею» комбата називали за людяне й турботливе ставлення до особового складу, а «Вужем» — за вміння забезпечити батальйон усім необхідним у найскладніших умовах. За особисту мужність та професіоналізм при житті Андрія Лівенка нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, медаллю «За оборону Чернігова» та відзнакою Православної церкви України «Хрест Свободи». А 18 вересня 2026 року воїну посмертно надали звання «Почесний громадянин міста Чернігова».

Андрій Лівенко народився 9 травня 1976 року в селі Дроздівка на Чернігівщині. Ім’я отримав на честь діда, який поліг на фронті під час Другої світової війни. Військовий фах майбутній комбат здобував у Київському інституті сухопутних військ та у Львові. Після випуску 1998 року офіцер повернувся служити до Чернігова, де згодом долучився до лав 1-ї окремої танкової бригади (нині — 1-ша окрема важка механізована Сіверська бригада). Тричі виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції на Донеччині: один раз поблизу Маріуполя та двічі — у районі Часового Яру.

«Він мені запам’ятався з перших днів знайомства — такий енергійний, доброзичливий. Я постійно до нього звертався по допомогу, по якусь пораду. Ніколи він не відмовляв», — пригадує колишній командир 119-ї бригади ТрО Олексій Висоцький, який знав Андрія Лівенка ще з 1999 року.

У 2018 році офіцер вийшов на пенсію, утім уже за два роки на прохання командування погодився очолити батальйон територіальної оборони. Із перших годин повномасштабної агресії РФ у лютому 2022 року його підрозділ став на захист Чернігова. Як зазначає побратим комбата Іван Чаус, командир ніколи не боявся брати на себе відповідальність у критичних ситуаціях і понад усе беріг життя підлеглих, залишаючись поруч із бійцями на передовій до останнього подиху.

Першоджерело: Суспільне Мовлення