Як у Полтавській обласній лікарні сортують медичні відходи та з якими викликами стикаються заклади охорони здоров’я

За словами керівниці Центру комунікацій та пацієнтських сервісів обласної лікарні Ольги Цвігуненко, сьогодні процес поводження зі сміттям у медичних установах суворо врегульований державою. Відходи підлягають обов’язковому маркуванню та пакуванню за визначеним алгоритмом, за виконання якого відповідають призначені працівники. При цьому жоден медичний заклад не має права вивозити навіть звичайне побутове сміття на загальні полігони без залучення спеціалізованих підрядників.

Згідно з оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), близько 85% усього обсягу відходів у лікарнях становлять безпечні матеріали, наближені до побутових — зокрема пластик, картон і метал. Їх збирають роздільно та передають на переробку чи утилізацію за окремими договорами. Решта 15% припадає безпосередньо на специфічні медичні відходи, які контактували з пацієнтами під час лікування. Керівниця Центрального навчально-тренінгового центру обласної лікарні Галина Деркач пояснює, що до категорії небезпечних належать токсичні препарати, а також шприци, голки та перев’язувальні матеріали, забруднені біологічними рідинами. Водночас чисті гіпсові пов’язки чи фіксувальні бинти класифікують як загальні медичні відходи — їх також спалюють, але в установках іншого типу.

«Жодна лікарня не може своє сміття, навіть побутове, взяти і відвантажити на звичайний полігон. Обов’язково кожна лікарня повинна мати договір зі спеціальною компанією, в якої є відповідні дозволи на утилізацію цього сміття. Все, що напродукує лікарня, повинно бути коректно упаковане, є маркування і чіткий алгоритм, хто зі співробітників має це спакувати і передати на утилізацію», — наголосила Ольга Цвігуненко.

Попри налагоджену систему первинного сортування, головною проблемою для медичної інфраструктури часто стає етап тимчасового зберігання небезпечних матеріалів до моменту передачі ліцензованому операторові. Чинне законодавство дозволяє лікарням у межах ліцензії на медичну практику накопичувати такі відходи строком до одного року без отримання додаткових дозвільних документів.

Втім, нормативні акти висувають жорсткі санітарно-технічні вимоги до приміщень, де утримується медичне сміття. Якщо великі обласні центри мають необхідну інфраструктуру та ресурси для дотримання стандартів біобезпеки, то невеликим амбулаторіям і районним закладам набагато складніше виділити та обладнати спеціалізовані зони зберігання, що потребує подальшої модернізації господарської бази медзакладів регіону.

Першоджерело: Суспільне Мовлення