У Полтавській обласній лікарні роз’яснили правила сортування медичних відходів та виклики з їхнім зберіганням

У Полтавській обласній клінічній лікарні діє чітко регламентований механізм розподілу та пакування сміття, проте для менших медичних закладів суттєвим викликом залишається облаштування спеціальних приміщень для тимчасового зберігання небезпечних матеріалів. Про особливості поводження з лікарняними відходами та законодавчі вимоги повідомляє національний мовник «Суспільне» з посиланням на ефір Українського радіо «Полтава».

За словами керівниці Центру комунікацій та пацієнтських сервісів обласної лікарні Ольги Цвігуненко, жодна медична установа не має права вивозити власне сміття — навіть звичайне побутове — безпосередньо на загальні полігони. Кожен заклад охорони здоров’я зобов’язаний укладати прямі договори зі спеціалізованими ліцензованими компаніями. Усе відпрацьоване майно проходить суворий етап маркування та пакування за визначеним алгоритмом, де чітко зафіксовано відповідальність конкретного персоналу за передання матеріалів на утилізацію.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), близько 85% усіх відходів у лікарнях є безпечними, тобто побутовими. Як пояснила керівниця Центрального навчально-тренінгового центру обласної лікарні Галина Деркач, картон, пластик і метал збирають роздільно для передання профільним підрядникам. Натомість усе, що контактувало з пацієнтом під час медичних маніпуляцій, належить до категорії медичних відходів. Якщо шприци, голки чи перев’язувальні серветки забруднені біологічними рідинами або містять токсичні препарати, їх класифікують як небезпечні. Водночас незабруднені гіпсові пов’язки чи фіксувальні бинти вважаються звичайними медичними відходами — надалі їх спалюють, проте тип утилізаційної установки залежить від класу небезпеки матеріалу.

«Є чіткий поділ у медичних відходах, які є небезпечними, а які побутовими, бо хто сказав, що в лікарні не може бути побутових відходів? Жодна лікарня не може своє сміття, навіть побутове, взяти і відвантажити на звичайний полігон. Обов’язково кожна лікарня повинна мати договір зі спеціальною компанією, в якої є відповідні дозволи на утилізацію цього сміття. Все, що напродукує лікарня, повинно бути коректно упаковане, є маркування і чіткий алгоритм, хто зі співробітників має це спакувати і передати на утилізацію», — наголосила Ольга Цвігуненко.

Відповідальність медичної установи за безпеку довкілля розпочинається безпосередньо на етапі первинного сортування в кабінетах та відділеннях. Проте найскладнішим організаційним питанням наразі залишається належне зберігання накопичених партій до моменту приїзду ліцензованого оператора. Чинне українське законодавство дозволяє лікарням у межах стандартної ліцензії на медичну практику зберігати такі відходи терміном до одного року без отримання додаткових дозвільних документів. Однак нормативні акти висувають вкрай жорсткі санітарно-технічні вимоги до спеціалізованих сховищ, дотриматися яких невеликим амбулаторіям чи районним закладам значно складніше, ніж великим обласним центрам.

Першоджерело: Суспільне Мовлення